Ми не можемо передбачити дату закінчення війни, але ми знаємо, що перемога настане. Ми не можемо вплинути на рішення та дії політиків і військових, але ми можемо підтримувати їх своєю вірою.

Віра - сильний емоційний стан, що супроводжує переконання, впевненість людини у будь-чому. Це життєва сила, яка дає нам волю рухатися. Віра пов'язана із довірою - почуттям особливої незмінної прихильності, здатністю покладатися на того, кому довіряєш.

Природно, що на 19-й день війни можуть виникати різні думки: чи витримаємо чи встоїмо. Віра теж потребує підтримки. І для цього кожен із нас може робити кілька кроків:

• Користуватися перевіреними фактами про перемоги та успіхи армії, волонтерів, дипломатів, фахівців IT, які борються на різних фронтах.
• Будувати плани на найближчі дні. Не забувати мріяти - запланувати, що найперше зробите після перемоги. Це може бути щось, що давно відкладали або те, що в мирному житті здавалось дрібницею.
• Молитися. Молитви дають надію і підтримку.
• Давати собі установку на перемогу. Вінстону Черчіллю приписують фразу "Ніколи, ніколи, ніколи не здавайтесь!" Фрази "ми переможемо", "після перемоги" підтримують віру і створюють готовність чути і бачити кроки, які наближають до перемоги.
• Дозволити собі злитися на ворога та відчувати вдячність нашим військовим, добровольцям ТРО. Злість мобілізує організм на протидію ворогу, а вдячність підтримує відчуття стабільності. Віра живе, якщо поєднується зі справами, якими кожен із нас наближає перемогу: 

1. Волонтерство. Дивитися, як завзято оточуючі працюють, бути включеними в добру справу (плетення сіток, приготування їжі, пошук і доставка товарів для тих, хто цього потребує) надихає, формує піднесений настрій, вселяє віру в перемогу.
2. Допомагати близьким: господарство, хатні справи, психологічна підтримка. Сьогодні вірити означає довіряти ЗСУ, бійцям територіальної оборони, волонтерам - довіряти кожному, хто робить те, що може робити на своєму місці для майбутньої перемоги.