Дитяче самоврядування як засіб підготовки дітей до життя в умовах демократії

Дивлячись на сучасну політичну систему, виступає на перший план питання про виховання в сучасної молоді інших стандартів поведінки в суспільному житті. Постає проблема формування громадянської зрілості і правової освіти в старшокласників. Адже ми знаємо, що країні потрібні не тільки кваліфіковані робітники, а й свідомі громадяни, які повинні розуміти, що працювати треба на перспективу, а не задовольнятися тимчасовим поліпшенням. Нічого не розуміючи в законах побудови і функціонування держави, вони не матимуть змоги впливати на процеси в ній.

В концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти записано: «Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, формування рис громадянина української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури…»

Тут постає питання: яким чином сучасна освіта повинна виховати цей ідеал українського громадянина? Адже до цих пір більший наголос в освітніх закладах ставиться на навчання, а не виховання. Всім відомі рейтинги участі в олімпіадах, конкурсах, змаганнях. Знання початків аналізу в математиці, генетики і біології тощо не допоможе учням підготуватися до реального життя в суспільстві з ринковими законами виживання. Здається, більше уваги треба приділяти дисциплінам, які сприяли б соціалізації особистості. Методика і форми роботи в цій сфері виховання відомі вже давно. Мова йде про учнівське самоврядування. Вимовляючи слова "шкільне самоврядування",  ми часто маємо на увазі особливий спосіб виховної роботи,  коли діти грають у демократію. Лише останніми роками на передній план стала виходити вимога про реальну участь громадськості в керуванні школою. Однак шкільне самоврядування може бути чимось зовсім іншим, а саме – реальною частиною педагогічного процесу й не тільки. Враховуючи високий темп сучасного життя, високі вимоги роботодавців до працівників, доходиш висновку, що молодій людині, яка будує успішну кар’єру, конче необхідні навички лідера (професійного менеджера). Причому ці навички мають бути не теоретичними (книжковими), а підкріпленими власним практичним досвідом. Але де взяти такий досвід вчорашньому випускникові? Уважно проаналізувавши нинішню ситуацію, дійдемо до закономірного висновку. Вищу конкурентоздатність мають на ринку праці ті випускники, які під час навчання брали активну участь у діяльності органів учнівського самоврядування, молодіжних громадських організацій. Вони на практиці здобули навички організаційної роботи, ефективної комунікації, підготування заходів і головне – вміння переконати колектив у необхідності реалізації конкретних дій. Уявіть ситуацію, коли молода людина хоче за один рік стати майстром спорту з плавання шляхом вивчення спеціальної літератури. Неможливо, скажете ви. Всі знають, щоб стати професіоналом у спорті, потрібні роки виснажливих тренувань. Водночас, працюючи в молодіжних громадських організаціях, органах самоврядування, молодь здобуває практичні навички, маючи ПРАВО на здійснення помилок та ЧАС – на їх виправлення. А чим раніше молоді люди почнуть таку діяльність, тим більшого вони зможуть досягти.

В педагогічній науці існують різні підходи визначення поняття «самоврядування». Цим питанням займалося багато педагогів, як зарубіжних, так і вітчизняних (А. Макаренко, В. Таран, М. Красовицький, Л. Новікова та ін.). У різних дослідженнях «самоврядування» розглядається і як аспект виховного процесу, і як його результат, і як форма, і як засіб, і як організація, і як школа громадянськості.

Але як ефективно організувати дитяче самоврядування? Чому питання учнівського самоврядування варто було винести на засідання педагогічної ради? До цього підштовхнуло анкетування, проведене серед класних керівників. Варто  відзначити, що п’ятеро із 18 респондентів розвиток учнівського самоврядування за останній рік вважає найрезультативнішим (моральне, національне), 87% опитаних відзначають, що учні стали брати активнішу участь у житті закладу. Проте, якщо говорити про розвиток самоврядування на рівні класу, то  показники значно нижчі – лише 34 %. Вчителі найбільш активно залучають учнів до спільної праці при підготовці та проведенні заходів, що не можна сказати про планування колективних справ та їх оцінку. 13 класних керівників констатували той факт, що діти діють під безпосереднім контролем і за допомогою вчителів, і лише 8 сказало, що учні діють самостійно, впевнено, творчо, без сторонньою допомоги, тобто відчувають себе справжніми відповідальними господарями, адже  самоврядування – це не лише організація заходів, а поняття значно ширше.

Учнівське самоврядування — це педагогічна технологія, яка сприяє розвитку громадянських якостей дитини в системі демократичних відносин виховного колективу на принципах  самореалізації, самодіяльності, самоорганізації та самодостатності особистості. Основні завдання діяльності учнівського самоврядування - організація життя учнівського колективу, яка реалізуються у залученні всіх його членів до планування, організації, контролю і підбиття підсумків навчальної і суспільно корисної праці. Основна мета — виховати в учнів активну життєву позицію, підготувати їх до дійової участі в демократичному управлінні суспільством. Правова основа діяльності органів дитячого самоврядування: Конституція України;
Конвенція ООН про права дитини; Закони України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про дитячі та молодіжні громадські організації»;
розпорядження та накази місцевих органів виконавчої влади та управління освіти і науки; навчального закладу, організації, Статут.

 Учнівське самоврядування сприяє виробленню в учнів таких якостей як

  • відповідальність за доручену справу, за колектив, за все, що відбувається навколо;
  • принциповість — вміння критикувати, належним чином сприймати критику, давати об'єктивну оцінку власним вчинкам і оточуючих людей;
    самостійність;
    готовність залежно від конкретних умов знаходити правильне рішення, долати труднощі;
  • творче ставлення до дійсності;
  • вміння виявляти ініціативу, вносити в будь-яку справу свої зусилля, думки,пропозиції.

 Основні напрями діяльності органів дитячого самоврядування:

  • якнайширше залучення дітей та молоді до активної участі в житті колективу, громади;
  • розкриття, самовдосконалення та самореалізація особистості; її моральний та духовний ріст;
  • захист прав та інтересів членів свого колективу;
  • організація просвітницької роботи серед своїх однолітків;
  • організація життя та діяльності свого колективу;
  • підготовка до майбутнього дорослого життя, орієнтовний вибір майбутньої професії.

В основному виділяють  дві важливі функції учнівського самоврядування:

1. Забезпечення злагодженої роботи всіх колективів у навчальному закладі, оптимальне рішення повсякденних завдань з урахуванням інтересів учнів, щоб кожному було комфортно і залежало б це від нього.

2. Підготовка учнів до участі у майбутньому управлінні державними і громадськими справами, оволодіння знаннями, вміннями і навичками управлінської діяльності.

Адже навчити правильно керувати набагато важче, ніж робити щось самому. В сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства молода людина має володіти не стільки знаннями, скільки методами пошуку інформації, а головне - вміннями і якостями, що допоможуть їй виживати і успішно діяти на благо собі і всього суспільства. І все це набувається за участі учнівського самоврядування. Недаремно ще Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Учнівське самоврядування уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів. Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні відповідні умови.

По-перше, подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами. По-друге, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, до боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, національних традицій, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків. По-третє, надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які ділянки шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен його член. По-четверте, підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу. Члени учнівського самоврядування мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків. По-п'яте, прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку. По-шосте, повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, не нав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування. По-сьоме, кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління. По-восьме, практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок. По-дев'яте, систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі.

         Робота учнівського самоврядування починається з вибору його членів. Кандидатури детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. А такі висновки можна зробити, лише проводячи соціометрію класного колективу. Ураховують також імпульсивність, легку збудливість, які виявляються в учнів у формі неврівноваженості, невміння володіти собою. Такі активісти школи намагаються вирішити конфлікт або вплинути на товаришів не силою переконання, а криком, погрозами, що призводить до нових конфліктів, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування. Члени шкільного парламенту повинні усвідомити, що вони не мають особливих прав і привілеїв, на них покладено додаткові обов'язки і, отже, їм виявлено довіру. Хоч би які функції виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію з громадянських позицій, приймати розумне рішення. Тому під час обговорення конкретних питань допускаються дискусії, прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати в життя не тільки свої поради, а й пропозиції активу.

Вищим органом уч­нівського самовряду­вання є за­гальні збори його членів або учнівська конференція. Виконав­чий орган підзвітний загальним зборам. Учнівські збори бажано проводити не менше двох разів на рік (у вересні визначаються завдання на новий навчальний рік, у травні виконавчий орган учнівського самоврядування (учнівський комітет, радалідерів, рада учнівського колективу, парламенту, учнівського представництва тощо) звітується про виконану роботу.

Доцільно напере­додні проведення звіт­но-виборних зборів про­вести з учнями дебати, дискусії, ділові ігри з проблеми створення умов для ефективного функціонування уч­нівського самовряду­вання, допомогти учням у визначенні структури учнівського самовряду­вання, основних на­прямів діяльності та змісту роботи, прав і обов'язків членів вико­навчого органу.

Закони членів шкільного парламенту:

  • Клопітливо збирати скарб знань
  • Приносити користь і радість іншим
  • Берегти здоров’я своє і оточуючого світу
  • Чесно і відповідально відноситися до обраної справи
  •  Разом організовувати, творити разом
  •  Сперечатися і доводити
  • Залучати дорослих до діяльності і допомоги
  • Набиратися досвіду самоврядування у інших, ділитися своїм
  • Приносити славу рідній Україні, школі.

Поради педагогам-консультантам:

•  постійно цікавтеся завданнями, які розв'язують органи самоврядування;

• разом з учнями ведіть пошуки шляхів вирішення цих завдань;

• допомагайте учням у визначенні мети діяльності, складанні плану, аналізу роботи;

• не беріть усю відповідальність за роботу органів учнівського самоврядування на себе, намагайтесь зробити так, щоб учні самі знайшли вихід із найскрутніших ситуацій;

• залучайте, якщо це необхідно, до вирішення управлінських завдань інших членів педагогічного колективу;

не займайте позицію спостерігача, активно допомагайте втілювати в життя рішення, прийняті органами учнівського самоврядування;

• консультуючи, постійно навчайте актив, готуйте його до самостійної роботи.
Співпраця керівництва школи з учнівським самоврядуванням передбачає:

відмову від адміністративного характеру управління; в своїй основі — повагу до особистості школяра; особливу організацію діяльності, яка породжує у школярів потребу в самоврядуванні; конкретну методику залучення учнів до процесу творення; дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями; захищеність школярів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності; унеможливлення примусу до діяльності; впевненість у досягненні мети; створення інтелектуального тла колективу; колективний, спільний аналіз загальної роботи; звільнення від звички мовчати.

Доцільно організоване за змістом і формою учнівське самоврядування має потужний вихов­ний потенціал, розвиває лідерські якості, формує соціальний досвід та ціннісні орієн­тації, створює простір для самореалізації, сприяє усвідомленню особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками, самост­вердженню в суспільно-значимій діяльнос­ті, захищає від негативних впливів соціаль­ного середовища, виховує активних громадян держави.

На сучасному етапі  учнівське самоврядування є самостійним соціальним інститутом, який забезпечує громадянське становлен­ня особистості.

Дитяче самоврядування