Монастир Походження Дерева Хреста Господнього УГКЦ у Підкамені (видатна пам'ятка архітектури ХVII-XVIII ст., за висловом Яна Собеського, "Східна Ченстохова") має давню передісторію, що сягає княжого періоду. Богопосвячене життя у цій місцевості бере початок ще з ХІІ ст. Будівництво обителі пов'язане з пам'яткою природи - каменем висотою 17 м і шириною 8-10 м. Відомо, що у ХІІІ ст. князь Данило Галицький побудував ряд оборонних пунктів на важкодоступних вершинах. Імовірно, до цієї оборонної системи належала і наскельна забудова в Підкамені. До цього часу належать і дві печери, розміщені у глибині гори під теперішнім монастирем.

Традицію богопосвяченого життя в Підкамені продовжив католицький орден домініканців. До сучасного архітектурного ансамблю монастиря входять собор, каплиці, келії, дзвіниця, оборонні стіни з вежами та брамою. Діють також церква ікони "Не ридай мене, Мати", що влаштована в колишній монастирській каплиці; підземний храм Усікновення голови Йоанна Хрестителя, розміщений у давніх криптах; церква Покрову Пресвятої Богородиці (надбрамна), Святої Параскеви та Новомученика Миколая.

Історія монастиря, архітектура, колона зі скульптурою Богородиці (1719р.), чудотворне Розп'яття (XVIIст.), дивом врятоване в роки переслідувань, ікони, роботи учнів Пінзеля, вражають.

Вчителі та працівники закладу склали спільну молитву з проханням миру в Україні, з особистими наміреннями звернулися до Богородиці.